Заключний тематичний контроль знань
Ще в радянські часи відомий психолог Л.М. Фрідман стверджував, що «існуюча система оцінювання знань у школі перебуває у глибокому протиріччі із завданнями радянської школи». Шкільні вчителі це знають не з чуток. Оцінка справді давно перетворилася на «батіг і пряник» для учня. Боротьбу за вищу оцінку вели як учні, а й їхні батьки, особливо під час закінчення середньої школи. Це породжувало безліч конфліктних ситуацій; нечесних вчинків. Учні, намагаючись здобути вищу оцінку, списували, підглядали тощо. Батьки намагалися дізнатися тем екзаменаційних творів та контрольних робіт тощо.
Оцінка звеличувала одних і пригнічувала інших, відбивала у багатьох природне бажання вчитися.
Вочевидь, усе це і стало причиною створення нових безоцінних систем навчання (роботи Ш.А.Амонашвілі та інших.).
В основу системи оцінювання мають бути покладені такі принципи:
Кожна дія учня має бути негайно оцінена. Написав конспект, розповів сусідові матеріал, розв’язав якісні задачі, зробив практичну чи лабораторну роботу — за все це має бути відмітка.
Оцінка має відображати реальний рівень знань учнів.
Поточні оцінки не повинні суттєво впливати на заключну оцінку на тему.
При такому підході оцінка не страшна учневі, але вона показує рівень його знань, умінь та навичок на різних етапах уроку. Таким чином, поточні оцінки реально стають сигналом для вчителя та учня, як працювати далі. Оцінка більше вже не грає першорядної ролі!
З впровадженням реформи школи в системі моніторингу ми спостерігаємо аналогічний підхід: оцінка - сигнал для вчителя та учня. Використовується 12-бальна шкала – це абсолютно нова, позитивна шкала, де немає негативних балів, вона відзначає рівень досягнення кожного учня.
Процес реформування національної освіти, згідно з Концепцією загальної середньої освіти та прийняття Доктрини розвитку освіти в Україні, передбачає переорієнтацію навчання на розвиток особистості учня, формування її основних компетентностей.
12-бальна система оцінювання передбачає безперервне відстеження навчальних досягнень на кожному етапі навчання кожного учня.
Шкала має 4 рівні навчальних досягнень.
I рівень – перевірка навчальних досягнень на рівні впізнавання, розпізнавання
II рівень – перевірка навчальних досягнень на рівні відтворення навчальної інформації з пам'яті.
III рівень – перевірка навчальних досягнень на рівні застосування засвоєної навчальної інформації у стандартній ситуації.
IV рівень – перевірка навчальних досягнень на рівні вміння застосовувати засвоєну навчальну інформацію у нових нестандартних умовах.
Як бачимо, головне для вчителя - отримати інформацію про учня і що робити для поліпшення його результатів!
Оцінка є критерієм знань та умінь учня на сьогоднішній день. Вона має бути об'єктивною, інакше і учень, і вчителі будуть введені в оману щодо рівня знань. Вчителю у цій ситуації немає сенсу завищувати чи занижувати оцінку. Те саме стосується і учнів. А це дає можливість залучити їх до взаємного контролю та самоконтролю. Вчитель навчає дітей правильно оцінювати свої знання, не завищувати і не занижувати оцінки, знайомить із вимогами до усної та письмової відповідей. Розуміючи, що головну оцінку учень отримає наприкінці теми, він поступово звикає оцінювати свої знання та знання своїх товаришів об'єктивно
Оскільки свою «головну» оцінку учень отримає наприкінці теми, тому особливо важливо провести правильно заключний контроль.
Перевірятися повинні не тільки вміння та навички у вирішенні кількісних та якісних задач, а й розуміння теоретичного матеріалу, навички, які були отримані під час проведення лабораторних робіт та ін.
Форми заключного контролю можуть бути усні та письмові.
Нагадуємо, що весь курс фізики розбивається на блоки. У кожному блоці час, відведений програмою, розподіляється на вивчення нового матеріалу, розучування і розв’язання задач, уроки дослідів і лабораторні роботи, повторення матеріалу з інших блоків і в кінці - заключний контроль знань.
Необхідність контролю знань продиктована наступним:
Повторення всього матеріалу до кінця теми дозволяє глибше усвідомити все вивчене.
Є можливість доопрацювати матеріал і отримати хорошу оцінку.
У дітей виробляється навик підготовки до заліків, іспитів (зовнішнього незалежного тестування), який вкрай необхідний при вступі до ВНЗ.
Форми заключного контролю може бути різними: залік, контрольна робота, взаємоконтроль.
Спочатку розповімо докладніше про організацію та проведення взаємоконтролю. Цю форму зручно використовувати під час перевірки засвоєння теоретичної частини навчального матеріалу (перед письмовою контрольною роботою).
Взаємоконтроль
Як ми вже говорили, на самому початку вивчення теми учні одержують питання взаємоконтролю. Наведемо приклади таких питань.
Питання КПВК (контрольні питання взаємоконтролю) з теми: «Електричний струм та його характеристики»,
8 клас, 11-річна школа.
Дайте визначення електричного струму.
Назвіть умови існування електричного струму в електричному колі.
Джерела струму. Їх призначення. Види джерел струму.
Опишіть будову елемента Вольта. Принцип його дії.
Опишіть будову сухого гальванічного елементу. Принцип його дії.
Які види акумуляторів вам відомі? Застосування акумуляторів.
Будова кислотного акумулятора. Принцип дії.
З яких основних частин складається електричне коло?
Що називають електричною схемою?
Які дії електричного струму вам відомі?
Що розуміють під швидкістю розповсюдження струму у про-віднику? Чому вона дорівнює? Яка при цьому швидкість напрямле-ного руху електронів?
Який напрям прийнято за напрям електричного струму у колі? У якому напрямку при виникненні струму рухаються електрони?
Що називають силою струму? Одиниця вимірювання. Формула.
Що таке 1 Ампер (фізичний зміст цієї величини)?
Що таке 1 Кулон (фізичний зміст цієї величини)?
Амперметр. Призначення, будова, підключення.
Що розуміють під роботою електричного струму?
Що таке електрична напруга? Формула. Одиниця вимірювання.
Що таке 1 Вольт (фізичний зміст цієї величини)?
Вольтметр. Призначення, будова, підключення.
Що таке опір? Одиниця вимірювання. Формула.
Що таке 1 Вольт (фізичний зміст цієї величини)?
Формула для розрахунку опору провідника. Що позначають всі величини, які входять до неї?
Закон Ома для ділянки кола: формулювання та його математичний запис.
Від яких параметрів залежить опір провідників?
Що називають питомим опором провідника? Позначення. Оди-ниця вимірювання.
Як називають прилади для вимірювання опору?
Опишіть будову повзункового реостату. Як він позначається на схемах?
Опишіть будову важільного реостату. Його застосування.
Яких правил безпеки необхідно дотримуватися під час роботи з електричними приладами?
Упродовж вивчення теми учні кілька разів відповідають на ці запитання. Перед взаємоконтролем проводиться урок-консультація. Вчитель сам докладно відповідає на всі контрольні питання, попередньо підготувавши на дошці малюнки та схеми, а на столі – необхідні прилади для дослідів, а потім відповідає на запитання учнів.
Заключне опитування може бути організоване по-різному:
1. Опитування вчителем окремих учнів.
Спочатку вчитель пропонує учням здавати взаємоконтроль за бажанням. Як правило, відповідають найсильніші учні. Інші ще раз слухають відповіді та готуються до здачі заліку.
Потім учитель викликає до дошки групу учнів (їх може бути не більше 8-9 осіб) і послідовно опитує їх з усіх питань. Якщо на якесь запитання учень не відповів або відповів погано, на це питання відповідає другий, третій учень, доти поки не прозвучить правильна відповідь. Вчитель веде облік відповідей всіх учнів та після 5-7 відповідей виставляє підсумкову оцінку. Якщо учень відповідає погано, він повинен здати залік у позаурочний час.
Потім відповідає друга група. Інші учні будуть відповідати у позаурочний час або на наступному уроці.
2. Опитування "кепів". «Кепи» опитують учнів.
Цікава й інша форма контролю. Вчитель запрошує складати залік лише керівників навчальних груп – «кепів». Опитує їх дуже докладно та, оцінюючи, враховує всі їхні помилки. За такої форми роботи вчитель, опитуючи кращих учнів, може поставити їм більше запитань. Учні чують лише хороші, правильні відповіді. Вони дуже уважні, бо «вболіваютть» за свого «кепа». Потім «кепи» опитують учнів зі своїх груп і разом з учителем оцінюють їхні відповіді.
«Кепи» встигають перевірити знання кожного з учнів з 12-15 питань та розібрати всі питання КПВК. Якщо вчитель сумнівається в оцінці, то може задати учневі додатково 1-2 питання і переконати «кепа» і учня у справедливості оцінки, що виставляється. Ця форма більш жорста і зручна лише перед письмовим заліком, за яким оцінку виставляє вчитель.
3. Змагання навчальних груп.
Іноді взаємоконтроль проводиться як змагання навчальних груп. Від кожної групи вчитель обирає лише одного учня. Опитує його, а оцінка, отримана учнем, виставляється усієї групи. Перед цим учні проводять взаємоконтроль у групі під керівництвом «кепа», але без оцінок. Не знаючи, хто представлятиме інтереси групи на заліку, вони домагаються того, щоб усі добре знали відповіді на запитання КПВК. Така робота згуртовує групу, викликає серйозне ставлення до знань товаришів, турботу про найслабших, почуття відповідальності. За такої форми необхідно обов'язково враховувати психологічні особливості дітей та оцінювати відповіді менш жорстко.
4. Одночасне опитування всіх учнів.
Учні сидять на місцях, а вчитель з питань КПВК опитує одразу всіх учнів у будь-якій послідовності. При цьому за урок можна опитати весь клас, але при цьому кожен учень відповідатиме на меншу кількість запитань.
Для окремих вчителів взаємоконтроль є заключною формою контролю та оцінка по взаємоконтролю, разом з оцінкою з контрольної роботи, є підставою для виставлення оцінки за тему. Взаємоконтроль у В.М. Шеймана – є лише однією з форм підготовки дітей до письмового заліку – «козі» («контролю знань» - В.М. Шейман).
5. Взаємоопитування.
Учні, працюючи в парах або групах, обговорюють відповіді на всі питання КПВК. Іноді вони проводять цю роботу за допомогою лінгафону. Учні самі виставляють собі оцінки за відповіді на всі питання.
Вчитель за такої форми роботи грає роль консультанта. Він слухає відповіді учнів і, в основному, відповідає на питання. Якщо багато учнів ставлять ті самі питання, він зупиняє їхню роботу і пояснює матеріал усьому класу.
При такій формі опитування оцінка допомагає учневі зрозуміти, як він підготовлений до контрольного заліку («кози», як казав Шейман) , але вона не враховується при виставленні оцінки на тему.
В.М. Шейман вважав, що необхідно перевірити і теоретичні знання учнів, і їх здатність розв’язувати якісні та кількісні задачі, і знання, отримані в процесі виконання лабораторних робіт.
Контрольна робота на окремих аркушах з друкованою основою
Після перевірки теоретичного матеріалу пишеться контрольна робота. Але це не просто робота з кількома завданнями! Це глибока та об'ємна робота з чотирирівневою системою оцінювання навчальних навичок та досягнень.
Завдання контрольних робіт складаються на основі «Робочого зошита поетапного формування знань», «Зошити для лабораторних робіт» та «Збірника завдань для тематичного оцінювання».
Кожна робота складається з шести варіантів. Така розбивка виключає списування та максимально активізує самостійну роботу учнів.
Необхідно повністю виключити списування та підказки. Організацію проведення контрольної роботи рекомендуємо проводити за системою В.М. Шеймана (читайте нижче "Як проводив залік В.М. Шейман").
До контрольної роботи включено завдання чотирьох рівнів:
початкового рівня – завдання на розпізнавання навчального матеріалу,
середнього рівня – завдання репродуктивного характеру (знання термінів, законів, формул, вміння розв’язувати задачу на основну формулу).
достатнього рівня - завдання конструктивного характеру (стандартні якісні та кількісні задачі),
Високого рівня (творчі завдання та задачі).
Поруч з кожним завданням або питанням вказано приблизну кількість балів, яку ми рекомендуємо враховувати при підрахунку сумарної оцінки. Усі завдання розбиті за рівнем складності. Правильно виконавши всі завдання, учень отримує 12 балів. Робота розрахована на один урок.
Після перевірки вчителем завдання на аркушах кожного класу поміщаються в окрему папку з файлами. До кінця навчального року у вчителя залишається папка з усіма контрольними завданнями цього класу.
Крім контрольних робіт на друкованій основі можна використовувати «Збірник завдань для оцінювання навчальних досягнень учнів».
Над «Збірниками завдань…» працювала творча група вчителів фізики м. Краматорська (у листопаді-грудні 2000 р.). Спочатку збірники було створені при Краматорському методичному об'єднанні вчителів фізики (у січні 2001 року).
Надалі для роботи над збірками, у 2001 році, були залучені провідні вчителі м. Донецька та області. І роботу було продовжено при ДоноблІППО.
Запропоновані завдання у збірниках передбачають можливість перевірки:
знань понять, законів, формул, одиниць вимірювання фізичних величин;
розуміння фізичних явищ та їх пояснення на основі фізичних законів;
вміння використовувати знання для розв’язання якісних та кількісних задач у стандартній та нестандартній ситуації.
До «Збірників завдань для оцінювання навчальних досягнень учнів» було включено:
Питання контролю теорії.
Тестові завдання.
Якісні задачі.
Кількісні задачі.
Задачі підвищеної складності.
Збірники містять досить багато завдань, щоб вчитель мав можливість скласти завдання для залікових робіт на 4-6 варіантів.
«Збірники завдань…» можна використовувати як для підготовки учнів до тематичного оцінювання, так і для його проведення, а листи лише для контролю знань з теми.
«Збірники завдань…» та контрольні роботи на аркушах з друкованою основою пройши апробацію у школах міста Краматорська та Донецької області, і мали гарні та позитивні відгуки вчителів. Багато зі збірників були затверджені з грифом «рекомендовано» у МОНУ.
ЯК ПРОВОДИВ ЗАЛІК В.М. ШЕЙМАН
Зміст залікової роботи: письмовий залік проводиться 2 уроки (з урахуванням зміни це близько 100 хвилин) і містить три основні блоки питань:
1.Питання, що перевіряють знання та розуміння теорії.
Це можуть бути:
- питання КПВК, на які учень повинен дати коротку та чітку відповідь;
- складне питання, на яке необхідно дати докладну теоретичну відповідь. (наприклад: «Як дослідницьким шляхом було встановлено закон Кулона?»);
- питання екзаменаційного білету, відповідь на який може зайняти 25-30 хвилин, та включає низку питань КПВК;
- Написання по пам'яті частини або повністю опорного конспекту з якоїсь певної теми.
2.Якісні та кількісні задачі.
Половина часу, а іноді і більше, відводиться на контрольному заліку («козі») перевірці практичних навичок і умінь, виявленню здатності учня застосовувати отримані знання під час розв’язання конкретних кількісних чи якісних задач. Кількість задач може бути різною. Якщо це «релейна» контрольна робота на раніше вирішені завдання, то їх можна давати три-чотири плюс одну-дві якісні. А якщо це нові, аналогічні задачі, які містять деякі ускладнення задачі, то дві-три кількісні и одну якісну задачі.
3.Питання щодо лабораторних робіт.
За допомогою цих питань перевіряється, як розуміє учень свої дії під час виконання лабораторної роботи, чи знає він прилади, точність їх вимірювань та ін. Ці питання зазвичай даються учням перед лабораторною роботою, за ними вчитель опитує навчальну групу після виконання роботи. Також ці питань виносяться на залікову роботу з теми.
Ще раз підкреслимо, що на заліку у більшості учнів перевіряються здатність учнів застосовувати отримані знання та вміння у звичайній, стандартній ситуації. І лише окремим учням, найбільш сильним і які більш глибше засвоїли навчальний матеріал, можна ставити складніші питання. Ми рекомендуємо підбирати питання суто індивідуально, враховуючи особистість учня, його характер та ставлення до оцінок.
Як проводиться залік
Дуже важливо, щоб на «козі» (контролі знань) учні показали справжні знання. Необхідно повністю виключити списування, підказки. З цією метою ми робимо таке:
- На окремих листках складають 4-6 різних варіантів завдань. Для кожного учня окремо надруковано текст завдання.
- За можливості розсаджують учнів по одному, особливо тих, хто під час роботи виявляє несамостійність.
- Коли учні заходять до кабінету, вони складають усі свої речі за кафедрою чи демонстраційним столом, із собою беруть лише зошит та письмове приладдя.
- Під час уроку вчитель уважно стежить за роботою учнів.
- У перші 5 хвилин учні уважно знайомляться з текстом завдання, з'ясовують те, що неясно. Але потім протягом написання роботи ставити запитання не можна. У виняткових випадках, якщо вони пов'язані з помилками в тексті або відсутністю якись величин, учень може підійти до вчителя та уточнити їх.
- Ніхто з учнів не має права відволікати від роботи сусіда, ставити йому будь-які питання. За це учні знімаються з заліку.
В.М. Шейман казав: "Я дуже люблю дивитися на своїх учнів. Розумні, напружені, зосереджені обличчя. Знаючи, що час роботи обмежений, вони намагаються використовувати його максимально, не втрачаючи жодної хвилини. Іноді учнів бентежить погляд вчителя, тоді я сідаю ззаду на вільне місце і продовжую спостерігати за класом».
Привчивши учнів до таких «жорстких» умов, ми тим самим розвиваємо в них повну самостійність, вміння зосередитися на головному.
Час закінчення роботи для всіх один. За командою вчителя всі здають роботи одночасно, або вчитель проходить рядами і збирає їх.
Після завершення роботи у учнів виникає безліч питань. Вони хочуть перевірити вірність розв'язання задачі та ін. Тому на перерві необхідно залишити трохи часу для відповідей на запитання. Але довго затримувати учнів на перерві не можна, оскільки це призведе до зриву наступного уроку.
Перевірка залікової роботи
Дуже важливо, щоб роботи учнів були перевірені того ж дня і обов'язково роздані наступного дня, навіть якщо цього дня немає уроку фізики в цьому класі. Багато учнів дуже переживає та чекає. Результати заліку визначають їх оцінку за тему, тому затримувати перевірку роботи не можна.
З іншого боку, за 2 години учні пишуть 3-6 аркушів (якщо контрольна не на листах на друковіній основі, а у зошитах). Перевірка пачки робіт одного класу займає від 2,5 до 3 годин. Тому ми рекомендуємо не проводити таку роботу одночасно у 2-х класах.
Перевіряти роботи потрібно дуже ретельно. Ми виставляємо оцінки (відмітки) за кожне питання і кожне завдання. А потім дозволяємо учням захищати або оскаржувати їх. І вчитель повинен дати аргументовану відповідь, переконати учня у своїй правоті. Якщо це не вдається, то вважаємо за краще підвищити оцінку, навіть якщо це не зовсім справедливо. Учень повинет твердо вірити у справедливість вчителя. Іноді ми завищуємо оцінку за всю роботу, а отже, і оцінку за темою. Але в наступній темі учень, наполегливо працюючи, має довести, що він вартий саме такої оцінки.
Дуже важливим є те, що результати заліку остаточні!. Не дозволяється перездавати його на більш високу оцінку. Ми говоримо учням: «Ти 15 хвилин поговориш із викладачем на вступному іспиті, і це визначить твою долю. Ніхто не дозволить тобі складати іспит вдруге, тому вмій викластися на контрольному заліку повністю і знай, що переписати його тобі не дадуть». І лише учні, які отримали незадовільні оцінки, зобов'язані у позаурочний час або на уроці з іншим класом обов'язково перездати залік. Інакше вони не отримають позитивної оцінки ні за тему, ні за чверть.
Можливість отримати більш вищу оцінку з даної теми надається учням під час повторення, оскільки в кінці його обов'язково проводиться та ж залікова робота, але вже іншого, більш узагальнюючого змісту. Оцінка за залік і є оцінка за тему. Вона виставляється як підсумкова оцінка за кожне питання та завдання.
І все ж таки оцінка - суб'єктивна річ , вчитель неспроможен повністю відволіктися від особистості учня, від своїх спостережень у процесі роботи. Тому ми намагаємося в жодному разі її не занижувати. Краще трохи завищити і тим самим повірити в учня, пробудити в ньому інтерес до подальшої серйозної роботи.
Відео до статті (архів):