На цьому етапі вчитель вирішує такі задачі:

• перевіряє засвоєння вивченого матеріалу учнями всього класу;

• вносить корективи в окремі, не до кінця з'ясовані питання, щоб не допустити їх неправильного запам'ятовування (що часто буває з деякими учнями);

• продовжує роботу над засвоєнням матеріалу, його осмисленням, практичним застосуванням.

     Щоб правильно і раціонально організувати перевірку знань, вчитель повинен розуміти, чого він хоче досягти під час перевірки.

Валентин Михайлович вважав, що учні знають матеріал, якщо вони його:

- пам'ятають,

- розуміють,

- представляють,

- застосовують отримані знання на практиці у стандартних та нестандартних ситуаціях.

На етапі оперативного контролю перед учителем стоїть задача - перевірити, як учні пам'ятають, розуміють, представляють і вміють застосовувати отриманий на минулому уроці матеріал. Ця задача складна, але здійсненна. При цьому необхідно використовувати низку методичних прийомів, на яких ми зупинимося докладніше.

Наприклад, є така задача - перевірити, як учні пам'ятають, розуміють, представляють і вміють застосовувати отриманий на минулому уроці матеріал. Ця задача складна, але здійсненна. При цьому необхідно використовувати низку методичних прийомів, на яких ми зупинимося докладніше.

     Один з прийомів – написання конспекту.

     На наступному уроці після пояснення матеріалу вчитель, відповівши на окремі питання, пропонує учням відтворити по пам'яті опорний конспект у зошиті. Цей зошит називається «учень-вчитель» і зберігається у кабінеті фізики. У ньому виконуються всі самостійні роботи, диктанти тощо, які перевіряє вчитель.

     За сигналом вчителя всі учні одночасно починають писати конспект. Зазвичай це триває 10-12 хвилин (іноді, дуже рідко, трохи більше). Потім учні здають зошити вчителю на перевірку або проводять взаємоперевірку. У зошиті вчитель не робить ніяких позначок, виправлень. Необхідно лише оцінити роботу. Головне, щоб весь матеріал був викладений при написанні конспекту і не було грубих помилок, особливо у кресленнях і малюнках, правильно були виведені формули, записані закони, одиниці величин та одиниці вимірування.

     Після отримання роботи з оцінкою, учень повинен знайти свої помилки. Для цього йому достатньо порівняти свою роботи з конспектом у «Робочому зошиті». Але далеко не завжди всі учні це роблять. Часто вони бачать свої помилки відразу після написання конспекту і більше до цього матеріалу не повертаються, а під час залікової роботи іноді повторюють ці ж помилки.

     Тому краще залучити до процесу перевірки самих учнів. Після написання конспекту учні обмінюються зошитами з товаришами по парті, дістають зошити із конспектом і, заглядаючи в них, перевіряють роботу один одному. Знайшовши помилку, неточність, упущення, тут же показують це місце товаришу. Така форма оперативного контролю сприяє кращому коригуванню знань дітей.

     Після перевірки учні за критеріями, які надає вчитель, виставляють товаришу оцінку та виносять її на обкладинку зошита. Вчитель, заповнюючи відомість відкритого обліку знань, виділяє взаємооцінку іншим кольором, ніж його оцінки.

     Написання конспекту не завжди слід проводити на наступному занятті після пояснення. Якщо матеріал складний, то має сенс над ним попередньо попрацювати: виконати окремі вправи, ще раз повторити теоретичну частину матеріалу, дати учням можливість розповісти цей матеріал один одному. І лише після цього приступати до написання конспекту.

     Головне — не допустити формального, зазубреного, безглуздого написання конспекту. Але проводити таку роботу слід лише у випадках складного матеріалу, який вимагає доопрацювання. Інакше учні перестануть вивчати матеріал вдома, сподіваючись на його «доучування» у класі.

    Написання конспекту ще не гарантує розуміння навчального матеріалу. Розуміння матеріалу учнями можна перевірити вислухавши усну розповідь учня. І, звичайно, під час розв’язання задач та виконання практичних робіт.

    Валентин Михайлович використовував переважно лише активні форми опитування, які змушують включитися в роботу весь клас. Наприклад, взаємоопитування, взаємоопитування з використанням лінгафонного кабінету, щадна форма фронтального опитування.

     Взаємоопитування.

      Після написання конспекту учні розповідають по черзі один одному матеріал і взаємно оцінюють відповіді. Вчитель слухає розповідь окремих учнів, відповідає на питання, що виникають, перевіряє правильність виставлення оцінок. Ця форма контролю знань та опрацювання матеріалу дуже подобається учням. Вони навчаються говорити, переказувати матеріал. Вони розкуті, їхні помилки відразу виправляються товаришами, немає страху перед учителем і класом. Діти задають у цей час багато додаткових питань вчителю. Він виконує роль консультанта, а чи не контролера.

     Взаємоопитування з використанням лінгафонного кабінету. При взаємоопитуванні вчитель гостро відчуває відсутність безпосереднього зворотнього зв'язку з учнем. Тому опитування стало цікавішим, коли Шейман почав використовувати лінгафонний кабінет. Це значно розширило можливості вчителя.

     У той час, коли проводиться взаємоопитування, учні, користуючись навушниками та мікрофоном, відповідають на питання до конспекту (або розказують матеріал за конспектом). Сусід за партою чує розповідь свого товариша, оскільки на кожній парті встановлено індивідуальний підсилювач. Одночасно до будь-якої пари може підключитись і вчитель. Він слухає розмову учнів, може втрутитися, поставити будь-яке запитання або відповісти на питання учнів.

В.Шейман проводить взаємоопитування
з використанням лінгафонного кабінету

Лінгафонний кабінет розширює можливості вчителя

Така форма роботи дозволяє:

• слухати та оцінювати відповіді окремих учнів;

• відразу ж вносити корективи у відповіді дітей при виявленні помилок;

• ставити додаткові запитання учням для уточнення окремих відповідей;

• відповідати на запитання учнів;

• формувати різні пари учнів для відповідей, що пожвавлює взаємоопитування, робить його цікавішим;

• вчитель може підключитися одночасно до всього класу або до окремої групи та займатися з усіма.

     Така робота дуже зручна і для учня, так і для вчителя. І зворотний зв'язок, і розкутість, і можливість отримати негайну консультацію — все це високо цінується учнями, і вони працюють із задоволенням.

     «Щадна» форма фронтального опитування.

     Без лінгафонного кабінету, управління контролем знань учнів можна здійснювати зз допомогою «щадного» фронтального опитування.

     Робиться це так. Клас ділиться на дві групи. Вчитель задає питання. На нього відповідає спочатку одна група. При цьому кожен учень відповідає на це запитання своєму сусідові - учню другої групи. Потім на це питання відповідь дає вчитель або сильний учень. Учні другої групи, після прослухання відповіді вчителя, порівнюють її з відповіддю товариша та виставляють йому опінку або просто знаки "+" або "-".

   На наступне питання вчителя відповідають учні другої групи, а учні першої групи його прослуховують. Тепер вони у ролі викладача, і після відповіді вчителя виставляють учням другої групи оцінку або позначку. Кожен учень за такої форми опитування виступає і в ролі відповідаючого, і в якості контролюючого.

    Наприкінці опитування учні виставляють один одному оцінки та переносять їх на обкладинки зошитів. А вчитель (або черговий учень) переносить ці оцінки у відомість відкритого обліку знань.

     Така форма контролю дуже проста, зручна, не потребує технічних засобів та максимально залучає учнів до процесу навчання. Особливо зручна вона в роботі з учнями, які слабо встигають.

     В.М. Шейман повністю відмовився (за винятком окремих випадків, зокрема, при підготовці до іспитів) від виклику учнів до дошки та індивідуального опитування перед усім класом. Вести опитування одного учня біля дошки Валентин Михайлович вважав нераціональною та неекономічною формою контролю.

    Розглянуті форми опитування сприяють не тільки розвитку мовлення дітей, а й глибокому розумінню і засвоєнню ними навчального матеріалу. Такі форми контролю є яскравим прикладом застосуванням у роботі В.М.Шеймана системи моніторингу за багато років до офіційного запровадження моніторингу у педагогічну практику.

     Відзначимо, що написання конспекту та його переказ не є єдиною формою контролю знань. Диктанти, програмований машинний та безмашинний контроль знань, самостійні роботи за картками, перевірка знань за питаннями контролю, використання комп'ютерних навчальних програм та багато інших прийомів дозволяють зробити урок цікавим та різноманітним.

     Ще раз наголосимо, що всі прийоми, які використовуються на даному етапі контролю, повинні працювати швидко та чітко. Головне — не оцінка знань та навичок хлопців, а з'ясування рівня засвоєння матеріалу та обсягу подальшої роботи над ним.

Відео до статті (відеоархів):