Людина на землі живе доти,поки про неї пам'ятають...

Нестримно летить час… Важко підібрати слова,які б зменьшили біль втрати. Проте світлі спогади про людину, яка чесно і гідно прожиласвоє життя,назавжди залишають плоди ії справ.

Зустрілася вперше з Валентином Михайловичем на методичному об'єднанні вчителів фізики в серпні

1981 року . Із того часу пліч-о-пліч йшли протягом багатьох років. Для мене він був наставником, порадником, новатором. Ми, молоді спеціалісти, завжди відчували турботу. Разом з Валентином Михайловичем зануривалися в тенети фізики. Для нас педагог-новатор завжди знаходив час. Інколи сам приходив на уроки не з критикою, а із питанням: "Є проблеми?Допомога потрібна?"

Завжди був у гарному настрої. Його можна було порівняти з аккумулятором,який наповнював нас зарядом енергії.

Зошити з друкованою основою стали родзинкою як для вчителів, так і для учнів.

Грамотний професіонал старої школи, практик-теоретик, справжній еталон нашої професії завжди житиме в нашіх серцях.

Храменко Ірина Геннадіївна, учитель фізики ЗОШ № 12 (2002 рік)