Валентин Михайлович Шейман – був не лише видатним фізиком, талановитим вчителем, педагогом-новатором. Він був людиною з величезними організаторськими здібностями. Сам був надзвичайно організованим, дуже працьовитим і працездатним. Така кількість справ, ретельно спланованих, не під силу навіть молодій людині. Жити в такому темпі, заповнюючи кожну хвилину, в поспіху встигати якомога більше.

Якось одного разу вранці в травні я увійшов до фізкабінету. Це було о 7:30 ранку. Шейман уже був на роботі, за своїм робочим столом, та завершував перевірку контрольних роботів. Я сказав: «Валентине Михайловичу, ви ж півночі працювали над конспектами, як у вас ще вистачає сил рано-вранці встигнути перевірити роботи?» У відповідь він мені сказав: «Я вже багато встиг за ранок зробити! Я вже з'їздив на город (біля м. Дружківки), полив його, повернувся, сходив на ринок, скупився, приготував онукам сніданок (він дуже любив сам готувати), рано приїхав до школи і вже закінчую перевіряти контрольні роботи». І потім додав: «Коли мене не буде, ти розкажеш людям, у якому темпі я жив і працював…».
А я дивився на Валентина Михайловича і думав, що у нього ще попереду сьогодні сім уроків, на яких він не лише навчатиме, але запалюватиме вогонь у серцях дітей, потім курси підготовки ХАІ, ДДМА, робота з адміністрацією школи, участь у нарадах, вирішення окремих питань школи.

А й ще – робота з обдарованими дітьми, підготовка до виступу на курсах для вчителів, робота над створенням комплексу засобів навчання з фізики, робота вдома та багато іншого…
А якщо згадати його організаторські здібності за участю у виборчих кампаніях, під час підготовки до святкування ювілеїв школи…
Я запитав, як ви все це встигаєте? Він відповів: «Я ретельно все планую, все записую, що маю зробити на день». У нього завжди під рукою був блокнот, де він записував для себе, що він повинен встигнути зробити. Це 15-25 пунктів на день. Колосальна працездатність…

На завершення хочу сказати, що Валентин Михайлович залишив після себе велику духовну спадщину. Для вчителів міста Краматорська він був як батько, який наставляє своїх дітей на шлях у цьому житті.

Вчителі продовжать його справу.
І частинка його душі передаватиметься новим та новим учням.

Ліфарь Сергій Володимирович, учитель фізики ЗОШ № 35 (2002 рік)