ПЕРЕДМОВА

     За останні 10-15 років у педагогічну роботу лише офіційно почали вводити такі поняття як моніторинг, діяльнісний підхід, інтерактивні технології тощо. Але ще за багато років до офіційного запровадження цих понять у педагогічну науку, видатний педагог-новатор, відомий вчитель фізики Валентин Михайлович Шейман вже активного їх здійснював та розвивав!

     Крім цього, В. М. Шейман широко використовував теорію поетапного формування знань Н. Я. Гальперіна і Н. Ф. Тализіної, техніку і технологію фізичного експерименту А. А. Покровського та В. С. Зворикіна, великий практичний досвід співавтора ряду робіт, учителя-методиста фізики А. М. Хаїта.

     У результаті довгого пошуку В.М. Шейманом була створена унікальна технологія роботи учителя, що дозволяє отримувати всім учням міцні основи знань, а тим, хто проявляє підвищену зацікавленість до фізики, - глибокі, розширені знання і відповідну професійну направленість.

     Одним з основних наріжних каменів системи навчання В.М. Шеймана був діяльнісний підхід.

     Діяльнісний підхід в освіті – це не сукупність окремих освітніх технологій чи методичних прийомів. Це основа, на якій будується система навчання зі своїми конкретними технологіями, прийомами та й теоретичними особливостями.

     Переваги застосування діяльнісного підходу:

- всі учні залучаються в навчальних процес, допомагаючи один одному;

- учні діляться ідеями один з одним, працюють в команді, змінюють своє мислення на основі роботи групи;

- учні більше працюють практично з різним навчальним інструментарієм, проводять досліди, які підводять до розуміння процесів та явищ;

- розвивається критичне мислення, уміння аналізувати, синтезувати навчальний матеріал (знання), які в подальшому будуть використовуватися в житті;

- діти навчаються працювати з інформацією, уміють її аналізувати, використовувати в різних ситуаціях;

- учні відкриті до спілкування, вчаться приймати рішення.

 

СИСТЕМА МЕТОДИЧНИХ ПРИЙОМІВ ТА ФОРМИ РОБОТИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУВАВ НА УРОЦІ В.М.ШЕЙМАН

(матеріали були взяті з робочого блокноту В.М.Шеймана)

 

ПОЧАТОК УРОКУ

1. Заспокоєння.

При появі вчителя всім учням потрібно встати і заспокоїтися, завмерти на 5-6 секунд.

2. Введення до уроку.

Займає від 2 до 4 хвилин (проводиться обов'язково на кожному уроці).

Цілі:

- психологічний перехід учнів від одного уроку до іншого,

- спонукання до активної діяльності, створення настрою на урок,

- ознайомлення з метою уроку, завданнями, видами діяльності.

Можливі прийоми та форми роботи на цьому етапі:

- Відповіді на запитання учнів.

- Третє повторення матеріалу (за опорним конспектом).

- Перевірка домашніх завдань.

- Хорове промовляння матеріалу.

- Фронтальне опитування без оцінок.

- «Колгоспне» розв’язання задач.

- Фронтальний експеримент.

- Перевірка опорного конспекту попереднього класу.

- Історичний екскурс.

- Спор-диспут.

- Диктант (або макродиктант).

- Опитування, яке проводиться саме учнями.

- Створення проблемної ситуації.

- Парадоксальна задача та ряд інших прийомів.

3. Вивчення нового матеріалу.

За формою цей етап уроку може проводитись у таких видах:

- Лекція.

- Розповідь.

- Бесіда.

- Евристична бесіда.

- Розповідь-бесіда.

- Чергування різних форм.

ПРИЙОМИ, ЩО АКТИВІЗУЮТЬ ПІЗНАВАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ

1. Демонстраційний експеримент

- пробудження інтересу (а що буде якщо?);

- підтвердження закону, ідеї;

- використання дитячих іграшок;

- досліди-парадокси;

- досліди-фокуси; - досліди, які показують самі учні;

- нові знання через дослід;

- знайомство з результатами домашніх дослідів та експериментів;

- демонстрації на приладах, які виготовили учні.

2. Фронтальний експеримент

Ті самі прийоми, що і при демонстраційному експерименті і плюс:

- творче дослідження, здобуття нових знань на основі досліду;

- визначення чисельного значення якоїсь величини.

3. Демонстрація фільмів та кінофрагментів

- для викликання інтересу перед поясненням матеріалу,

- для підтвердження та доказу після пояснення матеріалу,

- для передачі нових знань у процесі пояснення,

- для демонстрації засобами кіно (наприклад, мультиплікація, анімація) того, що неможливо показати на дослідах,

- як проблема,

- для демонстрації застосування явища чи закону у техніці, побуті.

4. Використання аудіовізуальних засобів

- діафільми;

- діапозитиви;

- кододіапозитиви;

- епілента (для проекторів); - малюнки на дошці;

- плакати та таблиці;

- малюнки та таблиці в літературі;

- телевізійне зображення.

Ці засоби використовується:

- як ілюстрація до уроку,

- для прискорення динаміки викладання матеріалу,

- як опорні конспекти.

5. Перегляд телепередач (в майбутньому…)

- Безпосередньо з ефіру.

- У записі на відеомагнітофон.

- Під час демонстрації телевізійною камерою. - з ТБ передач (звичайних).

- з навчальних передач.

Дидактично ТБ можна використовувати:

- для пожвавлення матеріалу,

- для повідомлення нових знань,

- як постановка проблеми,

- як ілюстрації.

6. Прослуховування записів

- магнітофонних;

- з ТБ передач та радіопередач,

- платівок.

7. Прийоми цікавого викладу

(за Я.І. Перельманом)

- ілюстрація подіями сучасності,

- приклади з техніки,

- пояснення на примітивних прикладах,

- використання текстів із казок, легенд, газет, журналів, радіо, художньої літератури, науково-фантастичних творів,

- припущення фантастичних ситуацій (втрата ваги, зникнення тертя),

- використання парадоксів,

- розбір існуючих забобонів,

- проведення несподіваних порівнянь,

- розгляд прикладів із повсякденного життя,

- аналізуються фокуси, рухливі та настільні ігри,

- наводяться приклади використання фізичних закономірностей у кіно, на сцені, у цирку, на естраді,

- історичні екскурси,

- роль фізики у науково-технічному прогресі,

- краса самих фізичних закономірностей,

- краса доказів, висновків,

- краса та стрункість фізичних теорій.

8. Хорова бесіда

Під час виведення формул, проведення різних розрахунків, повторення окремих формул, виведення одиниць вимірювання, розв’язання простих питань та завдань.

9. Створення проблемної ситуації

На основі:

- використання протиріч між життєвим досвідом учнів та раніше вивченими ідеями,

- використання протиріч між життєвим досвідом учнів та науковими знаннями,

- використання протиріч об'єктивної реальності.

При створенні проблемної ситуації дотримуватись наступної послідовності дій:

1. Створення проблемної ситуації, її аналіз, необхідність вивчення.

2. Включення учнів до активного пошуку рішення з урахуванням наявних знань, мобілізація пізнавальних здібностей. Аналіз гіпотез і здогадок, пошук правильного, найбільш раціонального рішення.

3. Перевірка знайденого рішення теоретично, експериментально, висновок – нове знання.

Форма роботи при цьому - проблемна бесіда, проблемне викладання нового матеріалу.

10. Частково-пошуковий метод

- завдання на передбачення результатів експерименту,

- завдання на планування експерименту,

- завдання на передбачення принципу пояснення явища,

- завдання на передбачення нових наслідків.

11. Робота з літературою під час уроку

- підручники,

- хрестоматії,

- посібники для вступників, - газети та журнали,

- журнал "Квант", "Знання - сила" та ін.

- задачники, довідники

Учні можуть отримувати такі завдання:

- розібратися в новому матеріалі,

- відповісти на запитання, які поставлені вчителем,

- постановка проблеми,

- знайомства з історичними фактами,

- знайомства зі складнощами домашнього завдання,

- самостійне вивчення окремих питань,

- складання опорного конспекту,

- заповнення динамічного опорного конспекту,

- складання розповіді на основі опорного конспекту,

- зіставлення матеріалу підручника з раніше вивченим,

- зіставлення докладного плану та розповіді на його основі,

- складання розгорнутого конспекту за підручником.

12. Виступ учнів під час пояснення нового матеріалу

- пояснення частини матеріалу одним або декількома учнями,

- повідомлення, реферати, доповіді з окремих питань,

- семінари, конференції при вивченні матеріалу,

- розповідь з демонстрацією на окрему тему,

- розповідь про виконані дослідів та спостережень.

13. Виховні моменти

- виховання за допомогою навчального матеріалу уроку,

- розвиток трудових умінь і навичок в процесі роботи на уроці,

- виховання патріотизму, інтернаціоналізму при вивченні історії фізики.

14. Контроль за розумінням пояснень

- постановка окремих питань, що усвідомлюють розуміння матеріалу;

- програмований машинний контроль з оцінками та без оцінок;

- розв’язання по ходу пояснення якісних та кількісних завдань;

- самостійне виконання окремих розрахунків, виведення формул з подальшою перевіркою вчителем;

- робота в парі, у групі для надання відповідей на запитання вчителя;

- система «стоп-сигнал» (червоні картки, що зупиняють розповідь вчителя, що вказують на нерозуміння матеріалу окремими учнями).

15. Повторне представлення нового матеріалу

- швидке одноразове або дворазове повторення за конспектом;

- відповіді на окремі питання учнів;

- повтор найважчих, незрозумілих місць;

- повтор у розмові з учнями;

- повтор матеріалу одним або декількома учнями;

- повтор, записаний на магнітофон;

- повтор за динамічним конспектом;

- заповнення динамічного конспекту;

- промовляння учнями нового матеріалу попарно чи в групі.

16. Детальний конспект

З деяких найбільш складних питань учням надається докладний конспект. Записують його або відразу під час пояснення (це економить час), або окремо, після пояснення під диктовку вчителя. Після цього слідує знову розповідь вчителя.

17. Урок відкритих думок

Протягом усієї теми учні, читаючи додаткову літературу, готують відповіді на окремі питання. Іноді проводять в домашніх умовах спостереження, досліди та діляться результатами з друзями. На уроці виступають багато учнів по різним питанням.

18. Розрядка під час пояснення матеріалу

- сміхоточки (жарти, дитячі анекдоти та ін.)

- гра, пауза,

- інтелектуальна розрядка: завдання, ребуси, кросворди, питання, підготовлені вчителем і учнями,

- просто вільні 30-40 секунд (відпочинок).

ОПРАЦЮВАННЯ МАТЕРІАЛУ І ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

Способи оцінювання:

- Учитель – У

- Самооцінка-самоконтроль (СК)

- Взаємооцінка-взаємоконтроль (ВК)

- Без оцінки – (Б/о)

1. Написання та перевірка опорного конспекту:

- зазвичай (У, СК, ВК, Б/о)

- під копірку (СК та ВК)

- заповнення динамічного конспекту (У, СК, ВК, Б/о)

2. Робота над помилками опорного конспекту.

а) своїм конспектом; б) товариша; в) учнів зі своєї групи;

- виправлення помилок,

- виписування помилок,

- повторне написання конспекту або окремих його частин

3. Фізичний диктант.

- звичайний (У, СК, ВК, Б/о);

- під копірку (СК, ВК);

За змістом:

- теорія,

- елементи конспекту,

- вправи, елементи завдань,

- перевірка розв’язання домашніх завдань.

4. «Бліц» (програмований контроль знань).

- з використанням модульного класу,

- безмашинний усно,

- безмашинний письмово за картками або програмованими посібниками,

- усний – вивчення, опрацювання формул, одиниць вимірювання.

5. Відповідь учня біля дошки (дуже рідко!).

Використовується тільки в тому випадку, коли треба повторити складний матеріал або при нездоров'ї вчителя.

- з коментарями вчителя,

- з коментарями учнів.

6. Взаємна розповідь – промовляння навчального матеріалу.

- в парі один одному,

- у парі під контролем вчителя,

- в лінгафонного кабінету (під контролем вчителя),

- у групі,

- в лінгафонного кабінету змішаними групами.

При цьому вчитель вирішує такі завдання:

- слухає всіх, шукає труднощі та незрозумілі місця матеріалу, розмовляючи одночасно з усім класом чи окремими учнями, вносить корективи у знання учнів;

- слухає та оцінює окремих учнів;

- швидко переключаючись з групи в групу, коротко розмовляючи з окремими учнями, вдає, що слухає всіх, спонукаючи їх до активної розмови;

- відповідає на запитання учнів за їх запитом (вмикається лампочка виклику);

- слухає окрему групу, переважно «КЕП»а (капітана групи) та оцінює його, а потім «КЕП» слухає та оцінює учнів групи;

- записує відповіді учнів на магнітофон, вбудований в пульт управління лінгафонним кабінетом, а потім дає прослуховувати всьому класу для виявлення характерних помилок.

7. Тихе опитування.

- біля столу вчителя,

- біля столу учня слухає одного чи групу,

- після взаємоопитування для усунення окремих прогалин, корекції знань,

- окремих учнів у лінгафон, коли інші зайняті іншою роботою.

8. Фронтальне опитування.

- окремих учнів з оцінкою та без оцінки,

- всього класу з оцінкою та без оцінки,

- щадне фронтальне опитування, спочатку відповідають учні I варіанта, потім - вчитель, другий варіант оцінює з урахуванням відповіді вчителя; на наступне питання відповідають учні другого варіанту, після відповіді вчителя оцінки ставить перший варіант; насамкінець, відповівши на 5 питань, кожен учень отримує оцінку.

9. Усне хорове проговорення. - Б/о.

- перевірка та розучування опорних знань, законів, формул, одиниць,

- розучування окремих питань теорії,

- розв’язання усно хором вправ або простих завдань.

10. Комбіноване опитування.

Учні виконують різні завдання: одні пишуть конспект, інші диктант, записаний на магнітофон, треті розв’язують задачі.

11. Озвучування раніше побаченого фільму.

- із записом у зошиті,

- із відповідями на окремі питання вчителя.

12. Виконання індивідуальних завдань.

- за картками, теорія , вправи (відповідь усно);

- КПВК, задачі (відповідь письмово).

13. Змагання у знаннях (фізбой, фізмат-турнік).

- між окремими учнями; - між школами;

- між групами; - між юнаками та дівчатами;

- між класами; - на фізичному вечорі між командами;

За змістом:

а) теорія; б) якісні та кількісні завдання; в) практична робота з приладами; г) творчі завдання; д) комбіновані завдання.

14. Уроки взаємоконтролю.

Форми перевірки знань на уроці взаємоконтролю:

- вчитель опитує групу учнів по черзі, потім наступну групу,

- вчитель опитує тільки «КЕП»ів, потім «КЕП» опитує своїх учнів,

- учні відповідають попарно на всі питання КПВК у лінгафон під контролем вчителя із взаємооцінкою та оцінкою вчителя,

- «КЕП»и опитують на взаємоконтролі учнів із сусідньої групи.

15. Використання музики під час письмового опитування.

У той час, коли клас пише по пам'яті конспекти, вчитель включає магнітофон або програвач і лунає тиха, спокійна музика, яка допомагає знімати напругу з учнів.

16. Опитування, яке проводиться учнями.

Проводиться різними формами, але попередньо готується та узгоджується з учителем.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ВПРАВ І ЗАДАЧ

а) Виконання вправ:

- біля дошки вчителем разом із класом;

- хорове промовляння.

(без запису; з одночасним записом у зошит; без запису, але з наступним самостійним рішенням)

- хорове розв’язання вправ,

- попарне промовляння та розв’язання вправ та завдань,

- колективне у групі розв’язання вправ під контролем «КЕП»,

- самостійне виконання вправ (попередньо розібраних учителем, або самостійне розв’язання вправ)

- виконання вправ під копірку з подальшою перевіркою за підготовленими вчителем відповідями або еталонами;

- контрольне виконання вправ з оцінкою (У, ВК, СК)

б) Розв’язання кількісних завдань:

- поелементне навчання розв'язуванню задач;

- біля дошки вчителем спільно з класом.

(із записом у зошит учнів, або з наступним записом після рішення, або без запису в зошиті)

- колективне розв’язання задач у парі чи групі (розібраних вчителем, подібних, нових, контрольних).

Види діяльності вчителя під час розв’язання задач:

- вчитель ходить по класу і розмовляє з учнями,

- сидить на місці, а учні несуть йому по одному (за чергою) виконані завдання на окремих листочках,

- з консультацією учнів у лінгафон,

- з перевіркою завдань в ланцюжку,

- за допомогою та перевіркою «КЕП»а.

Розв'язання задач з оцінкою:

- самостійна робота над розв’язанням декількох задач (СК, ВК, У)

- розв’язання та перевірка задач із програмованими відповідями

- диференційована робота, розв’язання задач різної складності за варіантами або в окремих групах

- урок відкритих завдань (урок-консультація)

- розв'язання якісних задач.

За змістом: теоретичних, експериментальних, задач-дослідів.

За формою: задачі всім – а відповідає той, хто знає.

- «побігушки» (кожен відповідає вчителю, що проходить по рядах, пошепки «на вушко»),

- на аркушах паперу (кожну задачу учні здають вчителеві на окремих аркушах),

- «колгоспне розв’язання задач» (колективне у парі чи групі обговорення та прийняття рішення, потім розбір задачі),

- «колгоспом» з використанням лінгафону,

- із програмованою відповіддю.

РОБОТА З ПРИЛАДАМИ

1. Лабораторні роботи.

- за інструкцією, - творчі,

- за зразком, - з підготовкою у класі та вдома,

- «роби, як я», - з оформленням у класі чи вдома,

- за технологічними картками, - з підбиттям підсумків та отриманням

- без інструкції, загального результату.

2. Фізичний практикум.

Виконуються відразу кілька рівних за часом та складністю лабораторних робіт (по черзі); кожну роботи виставляють по 2-3 екземпляри.

3. Експериментальні задачі.

а) якісні – демонстраційно;

б) кількісні – фронтально

ЗАКЛЮЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

За змістом:

- теорія;

- задачі;

- комбінована форма

(велика кількість окремих питань, окремі питання з екзаменаційних білетів, елементи опорних конспектів, якісні завдання тощо).

За формою:

- письмово,

- письмово під копірку.

ПОВТОРЕННЯ

За часом:

- близьке;

- далеке;

- перед іспитом.

За формою:

- повторення теорії за опорними конспектами,

- повторення теорії за контрольними питаннями взаємоконтролю (КПВК),

- повторення за питаннями екзаменаційних білетів та плану відповіді на білети,

- розв’язання якісних та кількісних задач з різних розділів фізики,

- самостійні домашні роботи (СДР).

ВИДИ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ.

- вивчити за підручником теорію,

- вивчити напам’ять опорний конспект,

- скласти самостійно план відповіді, опорний конспект, докладний конспект,

- виконати ряд вправ,

- заповнити динамічний конспект,

- розв’язати ряд завдань,

- поставити домашній експеримент, провести спостереження,

- показати дослід батькам,

- виготовити саморобний прилад,

- надати допомогу учневі, провести консультацію,

- перевірити учня, підготувати його до взаємоконтролю чи контролю знань;

- прочитати додаткову літературу,

- підготувати повідомлення, реферат,

-підібрати цікаве питання, завдання, самому скласти завдання,

- підготуватися до демонстрації досліду на уроці,

- підготуватись до виконання лабораторної роботи,

- оформити результати лабораторної роботи, уроку-досліду.